«Змістом програм обміну студентів є розширення горизонту молодої людини за довготривалого перебування в чужій країні, що мотивуватиме її на грандіозні зміни в своїй рідній»

Головна  >>  Західна система освіти очима українців  >>  «Змістом програм обміну студентів є розширення горизонту молодої людини за довготривалого перебування в чужій країні, що мотивуватиме її на грандіозні зміни в своїй рідній»

– Євгенія Лопата, куратор Міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ, про навчання в Австрії в рамках стипендіальної програми Erasmus Mundus

Євгенія Лопата

Jeuhenia 1Університет ім. Карла і  Франца у м. Грац (Австрія)
(Karl-Franzens-Universität Graz)

1. Де Ви навчаєтесь? (спеціальність, факультет)
Навчаюся на 3-му курсі Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича на факультеті іноземних мов за спеціальністю «Німецька мова та література, загальне і порівняльне мовознавство» та на економічному факультеті, спеціальність «Менеджмент та економічна теорія». На даний момент закінчую семестр в Університеті ім. Карла і  Франца у м. Грац (Австрія), спеціальність «Міжнародний бізнес та адміністрування».

2. Чому саме цей навчальний заклад Ви обрали, які документи Вам були потрібні для цього? Чи важким був аплікаційний процес?
Оскільки в рамках програми Erasmus Mundus, а саме її стипендіаткою я є на сьогоднішній день, апліканту надається вибір лише між двома університетами німецько- мовного простору, якщо бути точнішою – між Грацьким університетом та університетом у німецькому місті Єна, то вибір для мене був очевидним – австрійський університет з давніми традиціями та однією з найпотужніших кафедр міжнародного менеджменту в Європі.  Хоча відбір я пройшла до обидвох університетів. Щодо самого процесу відбору, то одним із основних критеріїв програми Еразмус є особливо високі досягнення кандидата у навчанні та його соціально-політична заангажованість. Пакет документів, у принципі, зовсім не відрізняється від усіх решта і є стандартним: біографія, оцінки з університету, рекомендаційні листи, план навчання у хост-університеті, мовний диплом та мотиваційний лист. На останній раджу звертати особливу увагу – це, по суті,  топ-документ в усій папці документів: не пояснивши конкретно і доступно важливість та практичну цінність стипендії для себе, її вам навряд чи хтось подарує.

Jeuhenia 23.  Яку принципову різницю або подібність між українською і закордонною системою вищої освіти Ви відчули під час свого навчання?
Зараз все ясніше починаю помічати разючу різницю між українською та австрійською освітніми системами. Але сказати, яка з них двох краща чи гірша, я, не зважаючи на отриманий досвід, не можу. Це, мабуть, для кожного студента є власним суб’єктивним моментом оцінювання. Спочатку мені дуже імпонувала певна анонімність у процесі навчання в Австрії: у кожного студента є конкретний номер, за яким він чи вона зареєстровані в університеті, і відповідно уся комунікація та оцінювання здійснюються лише за цими номерами. Твого імені не знає жоден викладач, більше того – воно його й не цікавить. З одного боку, ця рівноправність усіх перед усіма виключає цілу низку непорозумінь між студентами та викладачами, стосунки яких є неймовірно офіційними. З іншого, в якийсь момент почуваєшся безіменним в’язнем концтабору із татуйованим номером на руці.
Якщо в Україні ти, буває, здаєш екзамен і не добираєш балів 4-5, а то й 10-20, то старанному студенту викладач може дати можливість перескласти іспит, задасть додаткові питання чи просто пожаліє. В Австрії ж, не набравши, до прикладу, 1 бал, він стає для тебе фатальним, і ти муситимеш проходити весь курс у наступному семестрі наново. В моїх групах часто були студенти бальзаківського віку, які в зв’язку із одним не зданим предметом роками не могли отримати диплом бакалавра…
Австрійська система вищої освіти є дуже транспарентною, кожен студент отримує результат, який прямо пропорційно дорівнює його старанності та проробленій праці. В Україні в мене так само: за 3 роки навчання я ще не зустрічала викладача, який би з особистих причин намагався занизити мені бал чи «завалити» мене на екзамені. Тому я переконана, що справа не в різниці між нашими освітніми системами, справа у тому, що є для українського чи австрійського студента вищою освітою: червоний диплом у маминому серванті чи практичні та теоретичні знання вивченої за декілька років дисципліни.

Jeuhenia 34. Як зазвичай проходить Ваш навчальний день?
Навчатися в Австрії – дуже зручно: студент сам обирає, на які пари, в який день і на котру годину йому ходити відповідно до різних пропозицій університету. В мене, наприклад, пари (а були вони з 8 предметів) були лише тричі на тиждень і після обіду, що, звісно, було дуже практичним. Зазвичай, по 2-3 години на день я проводила в університетській бібліотеці, де опрацьовувала фахову літературу, користувалася фондом та працювала над проектами. Після пар я щодня ходила на тренування в Інститут Спорту при університеті: двічі на тиждень плавання, двічі фехтування, альпінізм та групові танцювальні заняття.
У Граці також дуже зручно – на велосипеді можна усюди дістатися доволі швидко (за півроку я, можливо, максимум разів 2-3 їхала громадським транспортом). Університетське містечко  розташоване поблизу центру міста, біля кампусів багато закладів харчування та кав’ярень. Тож лише в цій частині міста я проводила більшу частину свого навчального дня.
За гарної погоди часто пізно ввечері каталася на велосипеді містом вздовж ріки Мур, на вихідних старалася відновлювати сили від лекцій, семінарів та спортивних секцій. Часто подорожувала, зокрема до Клагенфурту, Іннсбруку, Відня та Зальцбургу, тим самим відкриваючи для себе зовсім різні міста зовсім різної Австрії.
Не зважаючи на дуже активний спосіб життя, привчилася жити відповідно до класичного девізу кожного австрійця: «Kein Stress» (Жодного стресу). Це принципова відмінність з Україною :).

5. Ваш улюблений предмет? (чому?)
Це справді складне запитання – я не вчила жодного предмету в Граці, який був би мені нецікавим, некорисним чи непотрібним. Тому кожен курс був улюбленим. Що є  особливо привабливим для іноземних студентів у моєму університеті – це те, що, будучи студентом-економістом, ти маєш повне право відвідувати, наприклад, лекції з лінгвістики, вивчаючи хімію, ходити на пари з філософії і тд. У мене була широка палітра дисциплін: починаючи міжнародним бізнесом та організаційним менеджментом, закінчуючи французькою мовою та курсами креативності в проектному менеджменті. Захопливими пари були в першу чергу за рахунок новаторського підходу викладачів – хтось не починав лекції без розминки колін, хтось вважав обов’язковим запитати про останній переглянутий фільм, хтось спочатку показував смішні  відео-ролики з Ютубу, аби налаштувати студентів на активну участь у навчальному процесі… Восени багато семінарів проводилося просто неба в студентському парку. В Австрії викладач приходить на пару не для того, аби прочитати з листка лекцію чи озвучити написане у слайд-презентації, він чи вона мусять умотивувати студентів до вивчення своєї дисципліни, і це в них дуже класно виходить.

6. Над яким проектом Ви зараз працюєте?
Свого часу я відвідувала курс, що називався «Грацька школа креативу», під керівництвом одного відомого віденського культурного діяча. Довідавшись про те, чим я займаюся в Україні, мені було запропоновано співпрацювати з міжнародною фірмою у Відні з питань культурної кооперації з Україною. Наразі ми плануємо декілька мистецьких проектів, але вважаю, що ще дещо зарано говорити про них публічно.
Ще одним «проектом», якщо можна це так назвати, стане моя магістерська робота на тему дослідження особливостей австрійської мови у порівнянні з німецькою, на яку мене надихнув курс австрійської німецької в університеті, викладачем якого був провідний германіст Австрії професор Рудольф Мур.

7. Що Вас найбільше вразило в особливостях менталітету населення країни Вашого навчання?
Процес побудови дружніх стосунків з австрійцями є дуже довгим й нерідко закінчується фіаско. Це я чула майже від усіх колег зі всього світу, що навчаються за обміном в Австрії. Їх менталітет передбачає якусь певну замкнутість та концентрацію в першу чергу на собі і найближчому оточенні. Але якщо тобі вдасться налагодити контакт,  то тотальну підтримку від таких людей очікувати можна завжди. Австрійці, як на мене,  – це дуже багатогранна нація: вони ще не такі педантичні, як німці, але вже не такі легковажні, як українці.
Довгий час мене також дивував такий собі «культ вибачень» у народі, коли вибачаються за все вчинене і ні, з існуючого приводу чи вигаданого, що багато про що в силу історичних обставин досі говорить про цю націю.

8. Які Ваші враження від міста, студентського містечка, ВУЗу? Як Ви облаштовували свій побут?
Грац – це не метрополія, тут немає сотень нічних клубів чи десятків театрів, багатоповерхівок чи метро. Тут є магічна природа та приємні люди. Тут навдивовижу гармонійно поєднані спокій та активність. Тут вас прийматимуть такими, якими ви є. Ніхто не кидатиме на вас скептичного погляду, проходячи повз на вулиці і розглядаючи одежу, що в неї ви вдягнуті. Тут акцептується ваша особистість, а не колір вашої шкіри, національність чи Бог, у якого ви вірите. Тут відчуваєш себе повноцінним та потрібним. Принаймні, так почувала себе я.
Звісно, в Австрії існує сила силенна правил та законів, що їх кожен без винятку мусить дотримуватися. До цього було на початку складно звикати. Але коли виказуєш повагу до країни, в якій живеш, країна виказує свою повагу й тобі. Це, на превеликий жаль, та істина, якої ми, українці, поки ще не збагнули.
Jeuhenia 49. Як відпочивають студенти Вашого ВУЗу?

За теплої погоди студентське містечко Грацу перетворюється на своєрідний «парк розваг»: перед головною будівлею грають у футбол, лежать на траві, в парку смажать м’ясо, слухають музику та організовують слеми. Між усіма цими акціями бігають на пари :).
Коли стає дещо холодніше, епіцентри активності студентства мігрують до сусідніх від університету закладів, де, до речі, не так вже і дорого й атмосфера більше ніж інспіруюча. Часто групами їздять в гори, на озера або підіймаються на Шлоссберг – гора в центрі міста, з якої відкривається неймовірної краси краєвид.
Особливо популярними є спортивні секції, особливо турніри та міжрегіональні змагання. Я сама брала участь у чемпіонаті федеративної землі Штирія з фехтування серед студентів. Зазвичай такі чемпіонати передбачають тиждень проживання у таборі в горах з учасниками з усієї Австрії та сприяють не лише професійному покращенню навичок, а й налагодженню контактів між представниками певного виду спорту.
А ще австрійські студенти люблять просто написати якось пост у Фейсбук «Хто сьогодні хоче вечірку?» і зібратися біля університету групою в 200-300 осіб вночі і до ранку пити пиво та насолоджуватися золотими роками юності.

10. Чи плануєте Ви повертатись в Україну? Що б Ви привнесли із закордонного ВУЗу, де Ви навчаєтесь, в українські ВНЗ?
Звісно, не хотілося б, повернувшись в Україну, дратувати колег постійними фразами на кшталт  «А от в Австрії, а от там..»… Натомість намагатися повільно й не надто помітно вносити якісно кращі зміни в навчальний процес, процес спілкування з колегами на роботі і тд. Зрештою, змістом програм обміну студентів є розширення горизонту молодої людини за довготривалого перебування в чужій країні, що мотивуватиме її на грандіозні зміни в своїй рідній. Мене от умотивувало, а що з цього вийде, читатимемо десь за декілька років :).

Jeuhenia 5


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *