“Часом здавалось, що за тиждень навчання у Фінляндії я отримував таку ж кількість знань, як в Україні за півроку”,

Головна  >>  Західна система освіти очима українців  >>  “Часом здавалось, що за тиждень навчання у Фінляндії я отримував таку ж кількість знань, як в Україні за півроку”,

 – Олександр Пузирний ділиться досвідом здобуття освіти у Фінляндії

Олександр Пузирний

  1. Де саме Ви навчалися і в рамках якої програми/гранту?

Я навчався в Kemi-Tornio University of Applied Sciences, спеціальність “Business Information Technology”, а в Україні закінчив Полтавський педагогічний університет, спеціальність – Інформатика.

  1. Що мотивувало Вас обрати саме цей навчальний заклад? Чи важким був аплікаційний процес?

У 2006 році я приїхав у Фінляндію з метою заробітку. Вступний період тривав два місяці – січень-лютий, але тоді я навіть не намагався вступати. Влітку цього ж року було оголошено додатковий набір студентів, і я вирішив спробувати себе. Вступав на дві спеціальності: “Business Information Technology” і “Business Management”. Щоб вступити на спеціальність “Business Management”, було необхідно скласти іспит з англійської мови та написати есе. Щоб вступити на спеціальність “Business Information Technology”, вимагалось скласти іспити з англійської мови, математики та інформатики. Крім фінів були студенти з Китаю, Таїланду, Непалу та інших країн. Зрештою я став студентом за результатами зданих іспитів.

  1. Яку принципову різницю/подібність між українською і закордонною системою вищої освіти Ви можете зазначити?

На щастя чи на жаль, я не можу виокремити подібні ознаки між українською та фінською системами освіти, а от відмінностей багато.

Головною відмінною рисою, напевно, є те, як побудовані відносини між студентами та викладачами. У Фінляндії студент до викладача звертається на «ти», у прямому сенсі цього слова.

По-друге, навчання побудоване на самонавчанні і, звісно, жоден викладач не вимагав конспектів. Університет мав власну базу даних, де можливо завантажити необхідні презентації, електронні лекції та іншу необхідну інформацію. Копіями та роздатковими матеріалами забезпечував університет. На відміну від українського університету, у Фінляндії нас ніколи не відправляли щось «ксерити» для пари.

Дуже подобалось, що у Фінляндії вчили актуальну інформацію, бо ж в Україні ми вивчали мови програмування, які вже ніхто не використовував. До слова, після закінчення Полтавського університету я пішов працювати в інтернет-клуб, де всього і навчився.

Під час навчання в університеті у Фінляндії ми нічого не «зубрили». Викладачі розуміли, що необхідну інформацію завжди можна знайти в інтернеті, а основним є розуміння головних принципів роботи.

Часом здавалось, що за тиждень навчання у Фінляндії я отримував таку ж кількість знань, як в Україні за півроку.

Також суттєво відрізняється процес здачі іспитів. У випадку «нездачі» студента не виганяють з навчального закладу, а дають можливість повторно пройти курс і здати іспит. На перездачу виносять ті самі питання, що і на іспит. Викладач – це друг студента, і тому ніколи «не валить». Студенти розуміють, що навчаються для себе, щоб отримати хорошу роботу і влаштувати своє життя в майбутньому.

Відмінним є і процес проходження практики. Пам’ятаю, ми проходили практику на 3-му курсі. Місце для практики студент знаходить самостійно, і цей процес може зайняти навіть декілька місяців. Я проходив практику в компанії мобільного зв’язку. Моїм головним завданням був пошук фрілансерів для створення інтернет-сторінки з ІР-телефонії, комунікація з ними та перевірка виконаної роботи. Практика була оплачуваною (500 євро/місяць), і оплачував її університет. В кінці ми подавали звіт про виконання практики.

Також пам’ятаю, що на 3-му курсі кожному студенту видали ноутбук у користування для виконання практичних завдань.

  1. Що Вас найбільше вразило в особливостях менталітету населення країни Вашого навчання?

Чесність, готовність допомогти, знання англійської мови серед населення. У місті, населення якого складало 25 тис. людей, англійською розмовляв майже кожен – студенти, працівники банку, перукарі і навіть люди похилого віку.

Викладачі були завжди готові допомагати студентам-іноземцям, які не отримували стипендії. Інколи навіть пропонували матеріальну допомогу. Також університет віддавав у користування студентам старі комп’ютери.

Я часто запрошував друзів-фінів у гості, пригощав їх вдома чи у барі, а вони у той час так дивно на мене дивились… А наприкінці року один фін не витримав і запитав: «Саша, а ти такий багатий? Чому ти постійно нас запрошуєш і пригощаєш?» Як виявилось, для фінів це зовсім нетипово.

Щодо негативних рис, то це замкнутість, депресивність фінів. Вони із радістю допомагають, але не хочуть дружити. Ну і, звісно, було важко звикнути до холоду і темряви. В Україні я (сміється) був королем вечірок і «тусовок», гуляв до ранку, а у Фінляндії уже в жовтні випав сніг, після 16:00 сутеніло і люди просто залишались вдома.

  1. Які Ваші враження від міста? Як Ви облаштовували свій побут? Які преференції, бонуси у працівників Вашого вишу?

Я жив у маленькому, але не студентському містечку. Студенти жили в одному із старих будинків, в якому ніхто не проживав, і тому він здавався за пільговими цінами – 200 євро/місяць. Частково будинок був забезпечений меблями, а щось необхідно було придбати самостійно.

До речі, щоб отримати студентську візу у Фінляндії, потрібно надати підтвердження, що на рахунку є 6 тис. євро. Віза видається тільки на 1 рік, тому відповідно кожного року необхідно подавати на візу повторно і кожного разу потрібно показувати, що на рахунку є 6 тис. євро. Коли я вперше подавав документи для отримання студентської візи, то позичав ці гроші. Зазвичай під час літніх канікул я працював, і мені вдавалось заробляти таку суму.

  1. Що б Ви привнесли із закордонного вишу, де навчалися, в українські навчальні заклади?

У Фінляндії є мотивація навчатись і здобувати знання. Людина розуміє, що без знань і базових навичок не знайде роботу і своє місце у житті. Після закінчення вузу у Фінляндії було відчуття, що п’ять років навчання в Полтавському університеті, на жаль, були витрачені даремно.

А у Фінляндії я зрозумів, що світ набагато відкритіший, ніж нам здається, і не варто боятись починати щось нове.


Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *