“Ідея створити Quadrivium виникла у 2014 році і сталося це, напевно, не завдяки, а всупереч”, –

Головна  >>  Новини  >>  “Ідея створити Quadrivium виникла у 2014 році і сталося це, напевно, не завдяки, а всупереч”, –

про наше заснування, діяльність і плани на майбутнє розповідає “Буковинському віснику” голова ГО Inna Kubay

«БВ»: Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створити «Квадрівіум» і над якими завданнями працює організація?

І.К.: Ідея виникла у 2014 році і сталося це, напевно, не завдяки, а всупереч. «Квадрівіум» – група однодумців, більшість з яких – це вихідці з Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, які тут працюють чи починали звідси, а вже потім перейшли працювати в інші експертні кола. Ми задумали створити організацію, яка б стала платформою для проведенням високоякісних наукових досліджень у соціогуманітарній сфері, вивчала  досвід західних країн та можливості перенесення позитивних кейсів в український простір і у наші соціокультурні реалії.

На сьогоднішній день в організації працює сім чоловік: політологи, історики, юристи. Маємо волонтерів. Всі вільно володіють як мінімум однією іноземною мовою. У нас  чітко розподілено, хто за яку ділянку роботи відповідає. Наприклад, я відповідаю за дослідження сучасного німецького та колишнього Австро-Угорського просторів. Моя заступниця Надія Бурейко займається дослідженням Європейського союзу, європеїзації, сучасних міграційних процесів. Експерт Віктор Мудеревич вивчає релігійно-політичні процеси у країнах Західної Європи. Коло наукових й експертних інтересів Сергія Нежурбіди – кримінологія, історія та соціологія права,  волонтер Наталія Сопилюк досліджує соціолінгвістику французького прикордоння, тобто ми охоплюємо певною мірою у проведенні своїх досліджень актуальні світові тренди.

«БВ»: Розкажіть, будь ласка, більш детально, про вашу діяльність

І.К.: На сьогодні у нас реалізовано вже п’ять проектів. Перший, з яким ми досить потужно стартували, отримавши грант від Вишеградської четвірки, мав назву «Від натхнення до реалізації: процес європеїзації в Україні». Ми прагнули, спираючись на досвід країн Центрально-Східної Європи, дати нове розуміння того, що може бути зроблено для сприяння процесу європеїзації в Україні, створити мережу європейських та українських експертів, обмінятися досвідом і посилити співпрацю, відповісти на поточні дебати щодо наслідків європеїзації в Україні з подвійної перспективи: теоретичної та політичної.

Ми знайшли партнерів у країнах ЦСЄ, запросили багатьох інших європейських колег і, власне, провели цікавий і досить масштабний захід.

Другий проект – це «Буковина як контактна зона». Метою проекту було визначити, яким чином переплітаються та взаємодіють культурні, історичні елементи та ідентичності, представлені на Буковині – в українсько-румунському прикордонному регіоні, а також дослідити різноманіття культурних нашарувань, які присутні в буковинському краї, та їхній вплив. Цей проект виконувався за сприяння Державного секретаріату освіти, досліджень та інновацій SERI (Швейцарія).

У нас також діє постійний проект «Освіта без кордонів», в рамках якого українські студенти, аспіранти, докторанти, молоді вчені, які вирушили навчатись або проводити свої дослідження за кордон, діляться враженнями щодо різниці у підходах до освітньої діяльності, навчання, відпочинку, ментальних особливостей між українськими та західними ВНЗ. Крім того, з огляду на свій досвід навчання за кордоном, вони висловлюють власні рекомендації щодо шляхів впровадження реформи в системі вищої освіти в Україні.

Паралельно з цим про своє бачення української системи вищої освіти, якими є її особливості, проблеми, досягнення та перспективи подальшого розвитку розповідають студенти, аспіранти, а також іноземні лектори з різних країн.
У нас на сайті створено дві рубрики:«Західна  система освіти очима українців» і «Українська система освіти очима іноземців», де, власне, і розміщуються ці інтерв’ю.

Ще один з потужних проектів, який стартував минулого року і, сподіваюся, буде мати продовження – це «Цінності об’єднаної Європи і українського суспільства», мета якого – популяризація європейських цінностей та напрацювання механізмів їхнього транзиту в українське суспільство. Проект було реалізовано за фінансової підтримки Представництва Фонду Ганса Зайделя в Україні. В рамках цього проекту було проведено два заходи: подіумну дискусію «Європейські цінності і Україна: міфи та реальність» у місті Маріуполь (у листопаді 2016 р.), що мала на меті деміфологізацію та популяризацію в українському середовищі ціннісних засад функціонування об’єднаної Європи, а також зимову школу у Чернівцях «Цінності об’єднаної Європи та українського суспільства: проблеми співвідношення і механізми транзиту» (лютий 2017 року). Під час проведення цієї школи представники академічного та експертного середовищ, громадські активісти, політики разом із молоддю з різних регіонів України напрацьовували утилітарні шляхи транзиту європейських цінностей і практичні механізми їхнього впровадження в українські суспільно-політичні реалії. Результати проекту виявилися дуже цікавими.

Також у нас є багато міні-проектів. Для прикладу, проект «Нас об’єднує майбутнє»: ми здійснюємо обмін між студентами і лідерами молодіжних громадських організацій України та Польщі. Проект сприяє розвитку неурядового співробітництва з метою обговорення проблем спільної історії і способів уникнення непорозумінь у майбутньому. Власне, між студентами відбуваються такі неформальні зустрічі – «спотканя», як це звучить польською, проводяться дискусії, дебати, презентації, роботи в групах тощо. Молодь обмінюється своїми ідеями щодо шляхів подолання стереотипів, залагодження суперечливих моментів історичної пам’яті, а також висловлюють свої пропозиції щодо перспектив українсько-польської молодіжної співпраці.

«БВ»: Чи плануєте займатися у подальшому?
І.К.:
 Минулого року ми увійшли до складу громадської ради при обласній державній адміністрації. Для нас це новий досвід, адже до цього часу ми намагалися, скажімо так,  дистанціюватися від органів влади.
Поки що тільки починаємо працювати і сподіваємося, що отримаємо цікавий досвід, а також зможемо зробити і власний внесок.

Паралельно з громадською радою ми увійшли також у Проект «Громадська Синергія» – це ресурсно-координаційний хаб для посилення впливу громадськості на темпи та якість впровадження євроінтеграційних реформ в Україні.  При чому «Квадрівіум» отримав членство відразу у двох Платформах: Українській стороні Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС та Національній Платформі Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства.

Дуже  часто спілкуємося з нашими європейськими колегами з провідних аналітичних центрів. Якщо говорити про Чернівецьку область, то у нас дуже багато різних громадських організацій, але, на превеликий жаль, мало хто з них може видавати справді якісний продукт, який би адекватно та конструктивно представляв Буковину, Чернівецьку область, як на українському, так і європейському рівнях. Наша мета на найближчі декілька років – перерости у потужний аналітичний центр, дослідження й аналітику якого враховуватимуть при прийнятті рішень.

«БВ»: Ви говорили, що до цього часу не співпрацювали з органами влади. З чим це пов’язано?
І.К.:
 Під час реалізації наших проектів дуже надихає спілкування  з молоддю, яка сьогодні набагато продуктивніша, відкрита до сприйняття нового, вільно володіє іноземними мовами і у свої 20 років вже об’їздила пів-Європи. Молоді люди готові працювати на благо країни, суспільства, але робота в органах державної влади виснажує і ейфорія зникає. Ми часто говоримо про те, чому реформи в Україні не відбуваються так швидко, як би того хотілося. Є  дуже багато різних версій. Одні кажуть, що винна Росія, яка не дає нам нічого робити, інші говорять про те, що  все мусить відбуватися поступово. Є ще третя версія, яка, мабуть, для мене найбільш близька – це те, що українці виявилися неготовими до того, що вони повинні  змінюватися. І, на мій погляд, це наша найбільша проблема. Зміни мають починатися із себе. Починаючи від кидання недопалків в урни і закінчуючи  тим, що тирозумієш ціну перебування на посаді, розумієш не  тільки те, на що маєш право, а й абсолютну відповідальність, яку ти несеш. Влада – це завжди тягар відповідальності.

«БВ»: Продовжуючи тему молоді: багато хто сьогодні говорить про її прагматизм, відсутність патріотизму. Чи так це насправді? Які, все ж таки, цінності сьогодні у наших молодих людей?
І.К.:
 Насправді, мені здається, ми повинні викорінити якісь такі пострадянські й стереотипні уявлення про патріотизм. Україна – різна,  як і її населення.  Молода людина, яка, скажімо, отримує тут освіту і з самого малечку відчуває певний дискомфорт, хоче побачити інші грані світу, отримати якісніші послуги, більше заробити. І тому це  цілком нормально, що молодь прагне звідси виїхати. Єдине, мені здається, що ніхто потім не акцентує увагу на статистиці, скільки молодих людей насправді повертається, попрацювавши «чорноробочими». Я думаю, що цей відсоток досить великий – молодь повертається, вкладає гроші в українську економіку. Власне, якщо ми проаналізуємо дев’яності та двотисячні роки, то побачимо, що саме у двотисячних відбувся економічний сплеск і почало з’являтися щось нове – те, що нагадувало Європу. Люди поверталися в Україну, вкладали гроші у своє село, місто, у розвиток бізнесу.

А загалом це питання дуже філософське. Ми можемо весь час думати, що молодь зараз набагато гірша, що коли ми були молодшими, були кращими.  Насправді молода людина завжди шукає можливості для самореалізації, і коли вона не знаходить цієї можливості на батьківщині, вона все одно поїде.  Ще один фактор –  комфортність життя, навколишня ситуація, люди, з якими спілкуєшся кожного дня. І якщо один із цих складників «не зіграє» або зіграє не на повну силу, людина  мігрує.
Наша молодь, безумовно, перспективна, і вона має майбутнє, єдине, що державні інститути сьогодні, на превеликий жаль, не здатні реагувати на швидкість змін. Україна мусить капіталізуватися і капіталізувати ту потужну силу, яку має – а це в першу чергу люди, знайти нішу, яка ще не заповнена  у світі. А ми маємо чим здивувати світ і наші ніші ще не заповнені – якраз тут і є перспективи для української молоді.

«БВ»: Яку важливу думку Ви хотіли б донести до загалу?
І.К.:
 В Україні зараз дуже нелегка ситуація. Вона нелегка економічно, нелегка інституційно, ментально. Українці живуть в тотальному стресі й депресії: складні 90-і, потім 2000-і роки, революції – спочатку Помаранчева, потім Революція Гідності, ми турбулентне суспільство. В такій ситуації дуже важливо зберегти себе, оту справжність, яку ти несеш в собі, принести користь своїй сім’ї, користь громаді і своїй державі. Для цього  потрібна велика мужність і велика віра в себе, у тих, хто навколо, віра в українських людей і українське майбутнє.Тому я дуже хочу, щоб ця тотальна апатія і депресія, в якій ми живемо, відсіяла негативні моменти нашої української ментальності і визначала нашу місію, побудовану на нових цінностях, які ми могли б передати наступним поколінням.

Розмову вела Лілія Халавка

Джерело: http://buk-visnyk.cv.ua/hromadske-suspilstvo/1029/

 


Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *