“Глобальна освіта = глобальні можливості. Я повернувся, щоб створювати такі можливості в Україні”,

Головна  >>  Західна система освіти очима українців  >>  “Глобальна освіта = глобальні можливості. Я повернувся, щоб створювати такі можливості в Україні”,

– про навчання у Кембриджському університеті розповідає Артем Шаіпов, голова Правління Асоціації «Професійний уряд», що об’єднує українців-випускників провідних університетів планети та слугує громадянською платформою сприяння створенню в Україні кращого уряду в світі

Артем Шаіпов

  1. Де саме Ви навчалися і в рамках якої програми/гранту?

Я – випускник Кембриджського університету, де в 2013-му році отримав ступінь магістра права.

Я отримав одразу три гранти: грант від Open Society Foundations/Cambridge Scholarship, грант від Програми “Всесвітні студії” Фонду В.Пінчука та грант від Cambridge Trust. Open Society Foundations підтримали мене, заплативши за подачу і розгляд моєї заявки, саме ж навчання та проживання у Великобританії профінансували Фонд В.Пінчука та Cambridge Trust.

Принагідно ще раз дякую благодійним організаціям, які інвестували в мою освіту. Це почуття вдячності надихає мене інвестувати свій час та талант в українське суспільство.

  1. Що мотивувало Вас обрати саме цей навчальний заклад? Чи важким був аплікаційний процес?

Кембридж був моєю давньою мрією. Ще будучи хлопчиком, на уроці історії, пам’ятаю, як я роздивлявся герб цього старовинного Університету і уявляв, як я буду там навчатися.

Щодо процесу вступу, то можу сказати (а мій досвід участі в іноземних програмах не обмежується магістратурою в Кембриджі), що легким він ніколи не буває. Було багато чого: і багаторазове складання спочатку IELTS, а потім і додаткового мовного тесту від Cambridge University Language Centre, і роки роботи над собою та громадської діяльності, що передували вступу. Але все ж таки мій шлях до Кембриджу був легшим, ніж у багатьох моїх друзів – випускників топових західних університетів, яким доводилось значно довше працювати і для отримання запрошення на навчання, і для забезпечення фінансування.

Мені певною мірою пощастило, а вдача – це коли шанс зустрічається із готовністю його використати. Тому продовжую активно працювати над собою, щоб удача продовжувала мене супроводжувати.

Cambridge_Law Faculty Library

  1. Яку принципову різницю/подібність між українською і закордонною системою вищої освіти Ви можете зазначити?

Найкращі університети світу прагнуть передусім навчити студента вчитися, думати самостійно, критично й аналітично сприймати й обробляти інформацію. Там прищеплюють такий спосіб мислення і глобальний світогляд, який стає частиною тебе назавжди.

Основне, що ти маєш усвідомити, – це те, що світ навколо тебе наповнений можливостями, треба лише вміти їх шукати, постійно працювати над собою, щоб мати змогу ці можливості використовувати. Крім того, дуже заохочується кооперація. Відшукати можливість – це круто, але реалізувати її найкраще зможе згуртована команда.

Також у кожного студента є ключ доступу, який відкриває практично всю базу знань людства. Коли є такого роду пароль, народжується розуміння, що теоретично можна вивчити все, але в умовах браку часу доводиться пріоритезувати напрямки докладання власних зусиль.  І з цього з’являється чітке усвідомлення всієї обмеженості власних знань.

У цьому контексті окремої уваги заслуговує концепт intellectual humbleness – інтелектуальної скромності. Найкращі з найкращих, ті, які володіють високим статусом, як в академічному середовищі, так і поза ним, відкриті і привітні у спілкуванні, і з радістю допомагають із питаннями, на яких ти не розумієшся, бо усвідомлюють, що і самим є куди зростати.

  1. Що Вас найбільше вразило в особливостях менталітету населення країни Вашого навчання?

Відкритість. Поясню на конкретних прикладах. Одного разу я почув, як священик перервав службу для того, щоб дати час вірянам просто познайомитись. Це створює атмосферу єднання, ніби всі присутні є однією родиною. У людях культивується відкритість один до одного і до всього світу.

Це виражається, зокрема, і в тому, що ніхто не будує височенні паркани, прагнучи відгородитися від сусідів чи випадкових перехожих. У тому, що люди піклуються про те, щоб красу навколо було приємно бачити всім оточуючим, виявляється ще одна важлива особливість – культура служіння і усвідомлення важливості підтримки благополуччя суспільства.

Культура служіння полягає у бажанні разом творити свою країну і її історію. Переважно британці мають глобальний світогляд, яким завдячують колишній Британській імперії, над якою колись сонце ніколи не заходило.

Вони прагнуть змінювати свою країну на краще. Так складається навіть культура урядування: державні службовці покликані, перш за все, полегшувати життя громадян та вирішувати їхні основні проблеми. На це спрямоване формування та впровадження державних політик.

Ще одним важливим пунктом є дбайливе ставлення до часу. У розвинених суспільствах є присутнє глибоке усвідомлення альтернативної вартості. Безмежні можливості підштовхують до розуміння того, що завжди можна по-іншому інвестувати відведений тобі час, більш продуктивно, більш приємно чи більш корисно. Це постійно підганяє тебе і змушує рухатись вперед.

  1. Які Ваші враження від міста?Як Ви облаштовували свій побут? Які преференції, бонуси у працівників Вашого вишу?

У продовження попередньої думки, я вважаю Кембридж чарівним містом “втрачених” можливостей, що буквально дихає історією. “Втрачених” – тому, що це місто в Університеті стільки пропонує, що ти фізично не можеш все це взяти із собою. Тому обираючи один чудовий шанс, ти, умовно кажучи, втрачаєш ще 10.

Кожен студент є членом свого коледжу. Коледж – це дещо відмінне від факультету утворення. На факультеті навчаються, у коледжі живуть. Проживання в Кембриджі – обов’язкова умова навчання, оскільки Університет не пропонує заочної освіти. Так краще проймаєшся духом його освітнього середовища. Крім того, коледж як частина Університету створює додаткові можливості для соціалізації. Завдяки проживанню у ньому я тепер маю друзів не тільки правників, але й математиків, філософів, соціологів, геологів та інших. До речі, саме від таких міждисциплінарних знайомств і народжуються блискучі міждисциплінарні дослідження.

  1. Над яким проектом Ви працювали?

Кембридж також цікавий тим, що дає досвід прикладних досліджень, у моєму випадку – досвід роботи над актуальними питаннями міжнародного правосуддя. Працюючи в інтернаціональній команді дослідників Cambridge University Pro Bono Society, на запит Міжамериканського суду з прав людини ми по конкретній справі робили юридичне дослідження та готували для Суду меморандум з аналізом питань права та нашими рекомендаціями щодо його застосування до відповідної справи, що в той час перебувала на розгляді Суду. 

Cambridge_King's College Courtyard

  1. Назвіть, будь ласка, топ 5 книг, які, на Вашу думку, варто прочитати людині-професіоналу Вашого фаху?

Для правника ключовим є глибоке розуміння багатогранного концепту/цінності/принципу правовладдя, а також здатність до самостійного критичного мислення і навчання впродовж всього життя. Раджу познайомитись із такими працями:

The Rule of Law, що її написав Tom Bingham, видатний англійський лорд-суддя, один із найкращих правників нашого часу.

The Rule of Law Checklist / Мірило правовладдя – результат тривалої колективної праці фахівців Венеційської комісії, яку українською мовою переклав пан Сергій Головатий, член Венеційської комісії.

Thinking, Fast and Slow, що належить Daniel Kahneman, лауреату Nobel Memorial Prize in Economic Sciences. До речі, він отримав ступінь доктора (honoris causa) від Кембриджського університету, і мені тоді пощастило бути пристутнім під час її вручення.

The Art of Thinking Clearly, яку написав Rolf Dobelli. Ця книга є фонтаном натхнення для вдосконалення власної культури мислення.

The New Learning Revolution, яку підготував Gordon Dryden. Ця книга ілюструє відому тезу Alvin Toffler про те, що у 21-му столітті неосвіченими мають вважатися не ті, що не вміють читати та писати, а ті, які не вміють вчитися, відівчатися та перевчатися.

  1. Що б Ви привнесли із закордонного вишу, де навчалися, в українські навчальні заклади?

Власне, після повернення я працюю в проектах міжнародної технічної допомоги з реформування сектору юстиції, зокрема над реформою юридичної освіти, підтримуючи впровадження найкращих світових практик у нашу систему. Але це не єдина сфера моїх інтересів.

У березні 2014 року спільно з представниками спільнот випускників провідних університетів планети ми заснували Асоціацію «Професійний уряд», місія якої – бути громадянською платформою для сприяння створенню в Україні кращого уряду.

З цією метою ми застосовуємо знання, отримані за кордоном, для покращення життя тут. І принципи, характерні для розвинених держав, ми переносимо в українські реалії, пропонуючи інноваційні рішення.

Принципи західної освіти, які необхідно принести в наше суспільство, це – в першу чергу, повага до доброчесності, зокрема в контексті освіти – академічної доброчесності, яка полягає у тому, щоб бути, а не здаватися більш розумним чи досвідченим. І відповідно люди не прагнуть присвоєння чужих досягнень та надбань, бо це як раз таки буде втіленням «здаватися», а не «бути».

Давньою проблемою України є імітація реформ. Основна мета, яка стоїть перед Асоціацією зараз – плекати культуру «бути», а не «здаватися» в усіх сферах життя, передусім у сфері урядування. Ми над цим вже працюємо і запрошуємо долучатись.


Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *