Думка експерта: екоосвіта. З Аллою Чобан та Сергієм Чобан.

Головна  >>  Почути експертну думку  >>  Думка експерта: екоосвіта. З Аллою Чобан та Сергієм Чобан.

Алла Чобан, Сергій Чобан: стандарти якості питної води та чи можна пити воду з крана

@Алла Чобан, Сергій Чобан,
колективна науково-виробнича фірма «Нью Комеко», м. Чернівці,
new_comeco@ukr.net

Стандарти якості питної води та чи можна пити воду з крана

У другій половині ХХ століття відбулись істотні зміни в науковому уявленні про вплив якості питної води на здоров’я людини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 80% захворювань людини, включаючи пошкодження генофонду, пов’язані із неякісною питною водою. Щорічно через низьку якість води в світі вмирає декілька млн людей, ще 500 тисяч заражається різними інфекціями [1].

З огляду на це світовою спільнотою постійно проводяться роботи з  уточнення критеріїв якості питної води. Зокрема, детальніше проаналізовано такі показники води:

  • органолептичну якість;
  • епідеміологічну безпеку;
  • хімічну шкідливість.

Унаслідок цього практично всі високорозвинені країни підвищили  вимоги до якості питної води. Нині в Австрії, Німеччині, Франції, Фінляндії водопровідна вода відповідає усім міжнародним стандартам якості. Вона прозора, без запаху, має відмінні смакові якості, високий рівень санітарно-гігієнічної та хімічної безпеки. Тому таку воду без жодного побоювання п’ють з крана і дають навіть найменшим дітям.

Короткий аналіз якості питної води ряду передових міст світу

Відень – перше у світі місто, в якому вода поставлена під охорону Конституції. Джерелом води для віденців служать гірські джерела на схилах Альп і плато Хохшваб. Завдяки високій якості природної води та з міркувань екологічного характеру її обробка обмежена лише знезаражуванням (із застосуванням у невеликих кількостях хлору і двоокису хлору). Віденці по праву пишаються тим, що смачна вода з найчистіших альпійських джерел тече прямо з крана [2].

Не зважаючи на високу якість питної води у Відні, левова частка використовується для інших цілей – таких, як душ та купання, миття та прання, чищення чи туалет. Частина води використовується в сільському господарстві, наприклад, для зрошення. Ще більша частина води йде у промисловий сектор та торгівлю.

У Берліні водопостачання забезпечується приблизно 700-ми підземними свердловинами.

Природна вода, що використовується для водопідготовки у Берліні, містить надлишкові кількості заліза і марганцю. Тому технологія підготовки спрямована на вилучення цих сполук. Спочатку воду збагачують киснем, потім розчинені залізо та марганець переводять у нерозчинний стан і пропускають через піщані фільтри. Хлорування води не застосовується [3].

Міська влада Берліну декларує, що вода з-під крана не просто придатна для пиття, а «ідеально підходить» для приготування їжі дітям.  Водопровідна вода в Німеччині належить до харчових продуктів першої необхідності, тому критерії якості дуже високі. Її перевіряють ретельніше, ніж воду в пляшках. Переконатися в цьому можна, не виходячи з дому. Досить зайти на спеціальний сайт і ввести свій поштовий індекс, щоб отримати повну інформацію про воду і речовини, які в ній містяться.

Eau de Paris ‒ не лікер і не парфуми. Так називається водопровідна вода, яка тече з кранів у французькій столиці. Влада Парижа кілька років тому почала рекламну кампанію, завдання якої – переконати парижан, що вода в їх кранах нічим не поступається тій, що продається в пляшках, і завдає менше шкоди навколишньому середовищу [4].

Очищення води в Парижі дороге, але якісне. Для водопостачання французької столиці використовуються води річок та підземних джерел. Їх очищають три станції: обробляють озоном, пропускають через піщані фільтри, потім знову озонують. Після цього проводиться очищення за допомогою фільтрів з активованим вугіллям, на яких відбувається адсорбція розчинних органічних сполук, включно з тими, що утворюються під час озонування. Для підтримки якості води використовується хлор, а для забезпечення нормального стану водопроводу – ортофосфорна кислота, що утворює захисну плівку всередині труб. Результат: парижани спокійно п’ють воду з крана.

water_art

Питна вода з-під крана ‒ предмет абсолютної та упевненої національної гордості фінів. Жителі Гельсінкі отримують питну воду з озера Пяйянне через скельний тунель довжиною 120 км. Це озеро одне з найчистіших, а вода в закритому тунелі надійно захищена від забруднення. На очисних спорудах вода проходить стадію коагулювання. Для цього використовується сульфат заліза. Це коагулянт, який зв’язує завислі речовини. Прояснена вода далі очищається за допомогою піщаних фільтрів. Потім воду обробляють озоном для дезінфекції й поліпшення смакових якостей та двоокисом вуглецю для зниження корозії труб. Далі вода проходить стадію адсорбції шляхом фільтрування через шар активованого вугілля. Остаточне знезараження проводиться ультрафіолетом. Для боротьби із зростанням патогенних мікроорганізмів вже в розподільній мережі у воду додають хлорамін. У результаті такої підготовки воду можна пити прямо з-під крана. Вона прозора і смачна, не залишає накипу або розводів і чудово милиться [5].

У багатьох містах США (Вашингтоні, Ричмонді та Колорадо Спрінгс) воду п’ють також з-під крана.

Водопровідна вода у всіх районах Японії також придатна для пиття. У Токіо в середині 2000-их років багато споживачів скаржилося на запах хлору у воді, після чого влада запустила програму модернізації мережі водопостачання. Ключовими елементами водопідготовки стали озонування та фільтрування через шар активованого вугілля [6].

З вищеописаних прикладів видно, що джерела водопостачання та технології водопідготовки у розглянутих містах різні. У випадку підземних джерел водопостачання якість природної води висока, тому технологія водопідготовки мінімізована до незначного знезараження. У випадку використання води з поверхневих джерел технології дещо різняться, але в усіх випадках вони вирішують три ключові питання: видалення завислих часточок, що містяться у поверхневій воді; видалення органічних сполук, що проявляють токсичний вплив на здоров᾽я людини, та знезараження.

У Чернівцях використовуються як поверхневі, так і підземні джерела водопостачання. 70% води у наші домівки надходить з дністровського водозабору.

Для прояснення та знезараження дністровської води на станції «Вікно» використовується технологічна схема, яка включає такі стадії:

  • коагулювання завислих речовин (із застосуванням коагулянтів «Полвак–86», «Магнофлок», активною речовиною яких алюміній);
  • відстоювання утворених на попередній стадії пластівців у відстійниках;
  • фільтрування води через піщані фільтри;
  • знезараження хлором або натрій гіпохлоритом.

Така технологія очищення води з поверхневих джерел для питних потреб запропонована ще у 30-их роках ХХ ст. Ця схема водопідготовки не враховує:

  • напрацювання 80-их ХХ ст. щодо хімічної безпеки та санітарної захищеності питної води;
  • потужного антропопресингу на довкілля, що почався у другій половині ХХ ст.;
  • незадовільного стану вітчизняних очисних споруд каналізації, внаслідок чого у природні водойми надходить велика кількість ксенобіотиків (антибіотики, гормони, СПАРи, синтетичні барвники, пестициди). Як наслідок, через станцію водо підготовки проходить значна кількість небезпечних речовин.

Природно постає питання щодо можливості пиття чернівецької водопровідної води з-під крана.

У табл. 1 наведені дані аналізу води Чернівецького водоканалу, виконані австрійськими фахівцями. Проби води були відібрані з резервуара чистої води «Попова» та у готелі «Черемош». Висновок таки: пробна вода через високий вміст хлорованих вуглеводнів не використовувалася б в Австрії як питна [7]. Хоча це дані двадцятилітньої давності, ними не варто нехтувати, оскільки у Чернівцях і сьогодні хлорують воду, яка не пройшла процес попереднього вилучення з неї ксенобіотиків. Отже, у такій воді містяться  хлороформ та інші хлоровані органічні сполуки. Тригалометани (хлороформ, дибромохлорометан, дихлоробромометан, бромоформ) характеризуються високими токсичними властивостями, впливають на печінку, ЦНС, нирки, селезінку і підвищують ризик розвитку злоякісних пухлин.

Другим недоліком проаналізованих проб чернівецької питної води був наднормативний уміст йонів алюмінію. Їх поява у питній воді пов’язана із порушенням процесу коагулювання, а саме передозуванням активної речовини.

Надлишок алюмінію небезпечний для здоров᾽я людини. У великих дозах це імунотоксин. Ураженню алюмінієм піддаються кістковий мозок, кістки, легені, нирки, репродуктивні органи, особливо у жінок, молочні залози, центральна нервова система. Спостерігаються ослаблення пам᾽яті, порушення орієнтації у просторі, з’являється депресія, нервозність, енцефалопатія. З віком можуть розвинутися хвороби Альцгеймера та Паркінсона.

Важливо підкреслити, що обидва недоліки проаналізованої питної води пов’язані з порушенням регламенту процесу водопідготовки.

Третій недолік – перевищення вмісту фенолів у водопровідній воді. Феноли – органічні сполуки ароматичного ряду, які застосовуються у виробництві смол, антиоксидантів тощо. При попаданні в організм феноли можуть викликати важкі отруєння. Вони проявляють токсичну дію на нирки та головний мозок. Принагідно зауважимо, що вміст фенолів у питній воді буде перевірятися в Україні тільки з 2020 року.

Четвертий недолік – перевищення вмісту заліза у воді з-під крана, що ілюструє наявність інтенсивної корозії водопровідних мереж. На відміну від Чернівців, у Парижі та Гельсінкі для зниження корозії водопровідних труб використовуються вуглекислий газ та ортофосфорна кислота.

Таблиця 1 Якість водопровідної води м. Чернівці1

таблиця_jpg

Чи є можливості доведення якості водопровідної води м. Чернівці до світових стандартів

Аналізи якості водопровідної води м. Чернівці, наведені у табл. 1, та висновок австрійських фахівців вказують на те, що наша вода містить наднормативну кількість хлорованих органічних сполук і непридатна для пиття з позицій міжнародних стандартів про питну воду.

Поява наднормативної кількості хлорованих органічних речовин у водопровідній воді з великою імовірністю зумовлена присутністю у дністровській річковій воді певної кількості синтетичних органічних речовин – ксенобіотиків, які не вилучаються на стадії водопідготовки на ВОС «Вікно».

Схема водопідготовки дністровської води, на відміну від схем, що застосовуються в країнах ЄС для поверхневих джерел, не передбачає стадії очищення води від органічних компонентів та хлорпохідних у випадку використання як дезінфекційного агента хлору або натрій гіпохлориту. Цією стадією може бути фільтрування води через шар активованого вугілля. Останній адсорбує практично всі високотоксичні органічні речовини та їх похідні.

Програма реконструкції системи водопостачання м. Чернівці не передбачає осучаснення схеми водопідготовки дністровської води. У ній немає навіть натяків на введення у технологічну схему ланки фільтрування на активованому вугіллі. Заміна газоподібного хлору гіпохлоритом не вирішує питання усунення у водопровідній воді міста хлорпохідних органічних сполук як побічних продуктів хлорування. Цьому може сприяти лише перехід на дезінфекцію за  допомогою озону.

Український стандарт питної води має невелику кількість показників якості, які підлягають обов’язковому контролю. Наявна лабораторія водоканалу не має засобів та апаратури для всебічного контролю якості питної води навіть для втілення вітчизняного стандарту, не кажучи про стандарти ЄС та США.

Першим кроком щодо поліпшення якості питної води у Чернівцях має стати проведення комплексної роботи з аналізу якості питної води, починаючи з усіх джерел водопостачання і закінчуючи водопровідною мережею. Такі аналізи повинні бути зроблені за усім спектром якісних показників, які контролюються у країнах ЄС та США. Для цієї роботи необхідно залучити незалежну лабораторію, яка має відповідний досвід та фахівців, спроможних проаналізувати отримані дані. Результати повинні бути оприлюднені та публічно обговорені з метою прийняття рішення щодо подальшої експлуатації того чи іншого водозабору.

[1] http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs391/en/

[2] https://www.wien.gv.at/english/environment/watersupply/

[3] https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11225280

[4] http://www.eaudeparis.fr/uploads/tx_edpevents/Brochure_institutionnelle_ENG_2013.pdf

[5] www.helsinki.fi/envirohist/seaandcities/articles/HelL.pdf

[6] http://www.nilim.go.jp/lab/bcg/siryou/tnn/tnn0264pdf/ks0264010.pdf

[7] Concept for the Water Supply in Chernivtsi/ Klagenfurt, 1998.


Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *